тиха музика звучала із тунелю і акорди невідомі всім були від низів і вже під саму стелю линув звук невпинної жаги він стояв - у бідному убранні босими ногами на землі стояв грав неначе на прощання тихі ноти серця грав а навкруг стояли перехожі обійшли сліпця з усіх сторін вони різні - та в усьому схожі- кожен знихпо-своєму любив.. звичні ноти з сумом флейта грала це був тихий крик її душі ніч і день злились в одну оману ніжних криків звичні міражі вже покрила ніч будденне місто вже і люди наче розійшлись а вона все ще співала слізно згадувала що було колись ...враз мелодія вже припинила грати покотився інструмент під бруду лав тиша захотіла трохи помовчати... сів флейтист і тихо заридав.....
Мені вірш та ідея дуже сподобались! Яскраво уявлялася картинка і, разом з вами, з кожною строфою переживала ті емоції, які були вкладені у цей гарний вірш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
Яскраво уявлялася картинка і, разом з вами, з кожною строфою переживала ті емоції, які були вкладені у цей гарний вірш. 
