І ось ти йдеш,
говорячи слова прощальні,
немов кидаєш в моє серце камінь,
немов ламаєш душу ніжну ти мою.
Та мені хочеться тобі сказати:
Ні, не - я люблю, а
йди без тебе я не пропаду.
Без тебе буде навіть легше.
Чому? - бо я тебе любила,
але тепер напевно розлюблю.
Я буду як корабель в морі,
як квітка одинока на скалі,
живитися самотністю й
забути те, що причиняло біль мені.
Можливо це було і не кохання,
а лиш прив`язаність важка,
що додавала лиш страждання
і не було щасливого кінця.
Я й ти- це лиш минуле,
всього лиш тінь забутих мрій.
А щастя десь з тобою поряд
ти лиш знайти його зумій.
|