Чому
Я входжу в швидкую ріку. За тобою не страшно, не шкода. Нащастя тебе я зустріла, На щастя, а може на горе. Вдихаю твої обіцянки, Палкі обійми й цілунки. А може це просто омана, А може не ти моя доля? У серця хочу запитати: «Підкажеш, чи знов помилюся?» І спогади ясно здіймають Даремні спроби з минулого. На щастя своє зазіхнула. Пусте, що рана іще не загоєна. Кохання своє відпустила, Кохання на волю, до любого. Змарніли слова твої красиві, Зів`яли мов зірвані квіти. Я їм довіряти більше не в силах. Чим далі, тим прірва все глибше. Чому від погляду твого так гостро Зимовим холодом в спеку повіяло? Чи може я просто недолюбила? А може кохання це просто намріяла? Так бистра ріка одяглася У панцир із сірого льоду. І в новий час – в порожнечі, З шаленим присмаком смутку.
Додав: Veronika2011 (26.07.2011)
| Автор: © Вероніка Слободян
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2202 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): ЛЮБОВ , кохання
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА