ЛЮБЛЮ!
ЛЮБЛЮ Люблю тебе, як літо любить зливу, Раптову, ненаситну і грайливу… Люблю тебе, як зорі люблять роси, Як ніч купає в них шовкові коси… Люблю цю тінь, цю витончену грань, Коли майнеш у серці, ніби лань… Коли сяйнеш, як промінь золотий, І не збагну – це диво, а чи ти?!. Хіба свою любов я переллю, Як до небес душі не прихилю?.. І вже вона довіку не зміліє, Бо ця любов – моє життя й месія… Коли в душі розкрилюються мрії, То не страшні пекельні їм стихії… І я, здається, світ би перейшов, Здолав би, вірю, тисячі оков! Люблю тебе й шукаю, ніби риму , – Легку, сяйливу, любу й невловиму…
Додав: Beatus (28.08.2011)
| Автор: © Іван РЕДЧИЦЬ
Ключові (? ): ніби лань… , Коли майнеш у серці , цю витончену грань , Люблю цю тінь
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА