Літо…Надвечір’я… Ми в полоні мрій… В подиху п’янкому від білих лілій. Ця пахуча хвиля сповнює серця, Будить немов струни, наші почуття. Знову нагадала нам чужі краї І заграли очі, вогником твої…. Голову схиляю на твоє плече, А лілії запах з думкою тече… В те далеке літо, в той жаданий край, В те чарівне царство і не земний рай… Пригадалось щастя у п’янкій імлі, В запаху лілії, що приніс мені…
А я б порадив все таки щось із тими ліліями зробити: мо краще "лілея" використовувати, а то лілІя мені увесь кайф від прочитання намагається перебити Наснаги і творчих Вам
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
Втретє читаю і бачу як розмовляють лелеки.Гарно 
