НЕВТІШНА ГРА
НЕВТІШНА ГРА День і ніч у очах чомусь туманні, Відколи так покрилися імлою, Почуття дівочі любові ранні, В пориві гаснуть ранньою весною. Пору збагнуть ті дії винуваті, Біль, печаль випустить на волю, Скинуть пута й нікого не питати У руки взяти долю свою. Лежачий камінь вода не точе, Нічну пітьму хвиля не збива, Та дівча давно кохатись хоче, Та без світла в’яне мов трава У грі невтішній цвісти не може Любов її тремтить, чекає миті, Тремтінь приємна любові гожа, Готова враз в обійми полетіти.
Додав: Davudenko (22.10.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА