НЕВТІШНА ГРА
НЕВТІШНА ГРА День і ніч у очах чомусь туманні, Відколи так покрилися імлою, Почуття дівочі любові ранні, В пориві гаснуть ранньою весною. Пору збагнуть ті дії винуваті, Біль, печаль випустить на волю, Скинуть пута й нікого не питати У руки взяти долю свою. Лежачий камінь вода не точе, Нічну пітьму хвиля не збива, Та дівча давно кохатись хоче, Та без світла в’яне мов трава У грі невтішній цвісти не може Любов її тремтить, чекає миті, Тремтінь приємна любові гожа, Готова враз в обійми полетіти.
Додав: Davudenko (22.10.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
kraynyuk46 : Гарний Ваш вірш про справжні людські цінності. Дякую.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА