Ці почуття повір, я не забуду, Вони зі мною будуть до кінця, Ті поцілунки будуть гріти душу І мегкотітимуть у серці, мов свіча! Ми підросли, дороги розійшлися, Та всеж надіюсь, що зустрінемось колись. Блакитним цвіто ввінчена дорога З тобою буде,тільки не журись. Я одружилась, ти уже жонатий І наші діти виросли мов цвіт. На них погляну, вмить себе згадаю, Вони кохають, наче ми колись. Ідіть роки, зів"яли тихо квіти, Оті, що ми посіяли колись, А ми й не знали, що зустрінемось з тобою На перехресті станем дві душі, І біля нас розсіюця ще квіти, Оте насіннячко, дорослі наші діти, Свою любов зустріли непорушну І з нею залишились - молодці! А я щаслива не повіриш, я щаслива, Що ті серця залишелись разом, А не як ми тихенько розійшлися, Забувши, що у нас була любов.
Написано не погано....але потрібно більш краще передати нам читачам свої переживання та відчуття під час написання вищеподаного вірша....Моя оцінка буде чотири....Звичайно давайте без образ....
Після того коли прочитаєш вірш, то одні вірші наганяють сум, інші захопленння, радість. А після того, як прочитала ваш вірш на душі стало так спокійно, комфортно. Ставлю 5+++
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
Напевно всім вірш так подобається що навіть незнають що писати...... 
