Один дзвінок, і все, розруха, І безлад знов у голові, І душить спогадів задуха, І ночі п'янства чергові.
Минув не рік, як ми в розлуці. Уже здавалося б чужі, Та досі я в страшній розпуці, Тебе побачу - на межі...
Чекав мабуть, на те, що згину? Деві в мені щось віднайшла,
А ти тримайся за дружину, Вона мене все ж обійшла.
Благаю більше не дзвонити, Обрав з ким гаяти життя, Сльозами шлях не смій стелити, В мені не знайдеш співчуття!
22.11.2011 ©Любочка Паламарчук
|