Нд, 15.06.2025, 19:06
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [664]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3431]
Вірші про друзів [714]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1314]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

В КОНТРАЖУРІ

стоїш
в призахідному
контражурі –
поблажливо
сяєш,
як храм
готичний –
обтІчний,
вИтончений
і величний,
довічний…
одвічний…

вбираєш
пОвагом
світло
сонячне
в себе
з усього
призАхідного,
фантас-магорИчного
неба,
як онікс,
камінь
магічний.

...стою
перед
тобо-ю,
як перед троном
царя
Соломона –

безгомінна трава…
душа моя
не до місця –
ситце-ва.

на
споришЕвій межі
решти дня
і
невзабарі
прийдешньої ночі –
чого я,
не за рангом
вибаглива отака,
хочу?

чого б
і справді
хотіти мені
у цій благородній,
прозоро-чорній
оніксовій
тінІ?

...стоїш
в контражурі
світила могО
призахідного,
як онікс
царя Соломона
в червонно-кровавій
золотій
оправі.

то з чого ж я плачу?
може ти,
у вЕличі донебесній
і славі
земної
яві,
заслонив мені
останні
призахідні,
теплі
до мене,
сонячні
про-мені…

і навіть
не бачиш.

(*червонним золотом іноді називають золото найвищої проби...)

Додав: LedyDelfin (03.12.2011) | Автор: © Валентина Савелюк
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання, Савелюк Валентина

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 2737 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): Трава, контражур, онікс, трон царя Соломона

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
1 Shtanko • 11:49, 05.12.2011 [Лінк на твір]
Стою у зажурі,
вдивляюся в небо,
сказали мені,
то є вічна потреба.
Спливаючі дні
Соломонові далі,
в моїм контражурі,
злі сльози дістали.

Мені сподобалось глибина образів.
confu9 hands hands
avatar
3 LedyDelfin • 10:18, 12.12.2011 [Лінк на твір]
злі сльози дістають всіх, тут Ви праві... з Вашого дозволу, нагадаю Вам відомий діалог Діогена і Олександра Македонського біля "входу" в глиняний водонос, у якому мешкав філософ:
-- Все, що поросиш -- отримаєш (Македонський)
--,..То відійди трохи вбік, бо ти мені сонце затуляєш (попросив Діоген).
і жодних злих сліз... хоча, кожен знаходить те, що шукає... дякую...
avatar
2 мартин • 00:06, 12.12.2011 [Лінк на твір]
Так ,глибина ,просто недосяжна ,тож на вузького читача ,а шкода ,що ми повільно вчимося ! tongue
avatar
4 LedyDelfin • 10:24, 12.12.2011 [Лінк на твір]
всі ми -- Люди -- як смарагди... то ж, вдивляючись одне в одного, починаємо відчувати взаємну глибину... дякую, що завітали на гостину, пане Мартине...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz