Люблю свою любов до тебе: Таку пречисту як кришталь! Таку глибоку наче небо! Таку чутливу як печаль! Таку невичерпну мов Всесвіт, Палахкотливу мов вогонь, Гротескну поміж "плач і регіт"- До божевілля- Бог боронь!!! Люблю твою любов до мене: Таку холодну, мов зоря, Таку як юність, що не верне, Таку бурхливу як моря, Таку неспізнану як світ, Таку морозну як зима, Таку далеку як болід- Але ріднішої нема! Люблю любити і ловити Себе на думці: "Я жива!" Люблю наживо пережити З любові зібрані жнива!
Це все ноосфера винна, Наталочко- там наші думки літають і переплітаються як рукавички у бабусі на спицях Всі ми з одного сяйва промінці! Дякую Тобі, посестро поетична моя, що відгукуєшся.
Скажи собі: "Не падай! Вчепись за хмари й вітер, За непокірні рими І крила сподівань, Живи життя заради, Хай сльози сонце витре, І дух твій незборимий Здолає болю грань!".
Безодня - почекає, Промінчиком надії Розтопиш лід зневіри, Що душу оповив, Примари позникають, Злетять у небо мрії, Бо рідний хтось і щирий Промовить знов - "ЖИВИ!".
Ти знаєш, я повірю У кожне Твоє слово, І кожну волосинку найменших сподівань! Хай звершиться обнова І в душу мов пір"інка, Злетить надія знову Для світла і злітань.
Ти знаєш, Андрійко, навіть і не думала, що багаторічне переосмислення неймовірного кохання може вилитися в такий, як оцей, простесенькй віршик.Я така щаслива, що воно(кохання) у мене було і у мене є.Я дякую Богові за серце, що вміє відчувати епіцентри щасть, за душу, що вміє любити- яких ще треба нагород...Дякую за відгук та високу оцінку.
Хотіла поставити Вам 10, та кудись ті смайлики пропали. Прийдеться теж 12 написати чи хос 5 зірочок засвітити. Вірш гарний, легко читається і близько сприймається. Поділяю Ваші емоції. Колись в мене були такі рядки: Та ні, любити так не можна, Бо це вже манія, хвороба, Мені без тебе так тривожно Й на себе в серці в мене злоба. Нічого я собі не вдію, Хоч знаю, що не можна так, Тебе плекаю, наче мрію... То, може, й справді я маньяк? В мене таке передчуття, що цей Ваш вірш ще будуть не одноразово згаувати і перечитувати. Аж хочеться вивчити напам'ять.
Світланко, приємно мені знати, що у світі стільки споріднених душ.Дуже гарні, чистоджерельні Ваші рядочки.І мені одразу спогадався мій вірш де завершенням є: "...любити сильно так не можна, як я любила колись тебе..." Дякую за гарний поетичний коментар та за оцінку.
Мабуть безмежно приємно відчувати таку чудову і різнобарвну любов до себе, це чудово і я рада, що Ви це відчуваєте і ми це відчуваємо у Ваших віршах ^_^ Але як на мене, то все ж мабуть забагато "таку" не прийміть як образу
Як сонце і ще один ранок, Мені подаруєш життя, Твій погляд для мене - сніданок, Твій дотик - вечеря моя... Твій погляд я знову ловлю, Бо дуже тебе я люблю...
дійсно, такий вірш близький кожному...мої вітання, пані Роксолано))
Дякую, Іване, за Твої рядочки прекрасні, сердечні!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Всі ми з одного сяйва промінці! Дякую Тобі, посестро поетична моя, що відгукуєшся. 
^_^ 
