Довкола…
Довкола тихо, ніч відкрила зорі…
А я шукаю сонця і тепла.
Душа летить до спокою і моря…
Зробила лише те, що я могла.
Слова не в силі думку передати,
Та спробувати варто як-не-як,
Душа не може просто помовчати…
Але слова не клеяться ніяк.
Позаду – те, що хочеться забути,
Майбутнє оживає на вустах…
А день зітлів, так має бути.
Згорає ніч в несказаних словах…
Довкола не змінилося нічого,
Ті самі люди, очі –дзеркала,
Усе як і раніш, окрім одного,
Що словом передати не змогла…
| 
у Вас 
0
