Крізь літа і відстані минуле
Йде услід за нами навпростець.
Ти про мене, знаю, не забула,
Як про сонця ніжний промінець,
Що припав залюблено до лона,
Спопеливши всю тебе до тла, -
Од його нестримної погоні
Ти ніде сховатись не змогла.
Ти мене, я знаю, виглядаєш
Без обвинувачень та вимог,
Бо розлуки гіркота безкрая
Порівну поділена на двох.
Давні почуття не охололи
І не вмерла в душах ненасить.
Ти мене, я знаю, мимоволі
Навзаєм продовжуєш любить!
16.12.11
|