Цікавий вірш. Правда важкий для мого розуміння, дещо розумію, дещо ні. Наприклад: "На полі бою вже сидять ворони, Останній камінь в серце полетів. Але за що? О Боже!!! В ранах стогне Наївність світлочола… Дощ із слів" На полі якого бою сидять ворони? Останній камінь хто кинув, і в чиє серце полетів? Бог-Абсолют, Творець! Ввесь світ створений Ним, живе і чітко працює, а негаразди, які у нас є ми створюємо самі, а Господь все робить правильно, і для нашого блага. Толкую, як розумію, вибачте.
Все тут зрозуміло, як мене. Любовні стосунки - це вічне поле бою (приннані, існує таке порівняння). Ідея цього вірша - драматизм. Якби всі вірші були лише про щасливе і світле, було б не цікаво.
А мені якраз зрозуміло все. До останньої букви! І так, Бог - творець. Тому у нас існує плин часу, у якому розчиняється біль. Мені сподобалась ця поезія.
не так давно на україні був випадок... американець приїхав до коханої.. вона не зустріла... як виявилося, це хтось так пожартував.. тобто, дівчина з ним не переписувалася. а він продав все і приїхав на україну. тут, так склалися обставини, якийсь час бомжував... так знаєте що мене у цій історії здивувало? у нього не було ненависті, розчарування. а уявіть нашу людину в подібній ситуації. дуже хочеться навчитися так мислити. все приймати, як подарунок. і знати, що попереду є ще. щастя вам!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
