* * *
Що нам зорі ясні напророчили?
Я приходжу у сни твої ночами
Недосяжною і незбагненою,
Із очима магічно-зеленими.
Крізь світи прилітаю лелекою,
Маю доступ до тебе, далекого.
Лиш мовчить янгол в небі замислено,
Стежку в рай колючками хтось вистелив.
Досі ми рятувалися втечами,
Та життя нас навчило вже дечого.
Ми в пустелях світів не окремо є,
За терпіння любов - наче премія.
Замітає снігами хурделиця,
Серцем бачу - до тебе шлях стелиться,
Вже птахами не будем самотніми,
Наша мрія іскрить позолотою.
Я люблю твої очі із просинню,
І до тебе душа моя проситься.
За зневіру свою нині каюся...
Чи приймеш мене ти, не вагаючись???
| 
у Вас 
0
он який він ( морозець) до натхнення удачний- гарнющо! 
