Я ставлю за висоту незриму, Але авансом довго не прожить, Перечитай не раз Ти свою риму, Перш ніж на сцені нотами грішить. Я не суддя високого таланту, Не прокурор, щоб ставити вину, Але, якщо довіритися Канту, То вірш вподібнюють вину... Він має литись, пахнути думками, У розумі п'янити забуттям, Звучати злагоджено в гамму, Щоб мить прожити ще одним життям. То ж не барись і розбери завали, Щоб кожен склад, щоб кожен звук Звучали блискавкою, шквалом, Натхненним шквалом творчих мук...
У вирій відкурличуть журавлі, Надіне осінь золото й багрянець, Прийдуть самотності холодні дні, Огорнуть серце в паморозь туманів... Попробувала трошки відредагувати останній катрен, а взагалі хотілося б вирівняти розмір тому, що він плаває.
Дякую Вам за пораду.Я раніше не придавав значимості розміру вірша,більш акцентувався на смисловій та емоційній складових.Але, як говорив, свтлої пам*яті,Остап Вишня:"Заходите до літератури,-чистіть черевики".Звичайно ж, спробую вірш відредактувати.Може,щось і вийде.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
за висоту незриму, 
