ДІВЧИНА ВОГОНЬ ЗГАСИЛА

ДІВЧИНА ВОГОНЬ ЗГАСИЛА

Стоїть дівчина проти мене відмінна,

Із красою подібна до палу мойого,

Вона відгукнутись до нього повинна,

Щоб узять вогню великого палкого.

Чи зможе та красуня вогнем пройнявшись,

В обмін за посмішки всі коханням повні,

У сяйності з моїм палом обійнявшись,

Почуття принести нам на двох любовні. 

Щоб, я вражений шалено без вагання,

Втішав би з нею те полум’я шалене,

Рвав би всі загати для його зростання,

Та хандра друга наскочила на мене.

Очуняв, бо дівчина вогонь згасила,

Утратив пал і відрада згасла й сила,

Хоч краса її ще кров мою точила,

Бо яркий одсвіт свій все ж таки лишила..