Те що я не відкрила тобі свою біль Це мій ключ до свободи, Моя сила в мені і за вибрану ціль Я пройду перешкоди. Світ один на усіх та з тобою мені В ньому стало затісно, Я сьогодні почну життєрадісні дні Щоб не було запізно. Буде краще тепер відпустити це все Щоби завтра не знати, Бо життя тільки тих за собою несе, Хто не вміє літати. Не ховаю в душі непривітні слова, Ані камінь в долоні, Нехай в мене залишиться гідність жива Без сльозинки на скроні. Бо не плачуть не ті з зачерствілих начал Чи в душі яких глухо, Але в кого є чесний і мудрий запал Непохитного духу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
та
у Вас 
0
