Цей світ величної любові
Знов зачаровує собою.
Здавалось, вже й знайти там нічого,
Окрім гламурного і грішного,
Та ще ганебних пристрастей земних
І в них розбещених любовних втіх.
Гламурні почуття, ганебні,
Давно розвіялись під небом;
Пішли, мов дим по всьому світу,
Услід розбещеній еліті.
Всі душі, втоплені в спокусі
Й тіла, що занапащені в гріхах,
Давно перетворилися на прах,
Позбавлені святої суті.
Воскреснуть зможуть в нім,
Лиш світлі почуття глибокі
І чисті помисли, високі
Та ще блакитних мрій
Весни заквітчаний розмай,
Немов на серці справжній рай.
Дешеві почуття, фальшиві
Більш не зійдуть на Божій ниві.
Рясні дощі ріллю поллють,
Та з неї вже не проростуть
Підступне зло і хижа лють.
Хоч сумно так написано і гірко - бажаю Вам знайти щасливу зірку!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
