Я повік
бережу всі твої сувеніри,
Перше
правило смутку – їх обрис в очах,
Існував
у тобі, у слова твої вірив,
Доки
не загубив золоте у світах.
В
мене й досі ще є всі твої подарунки,
Розум
каже: «Забудь», серце плаче: «Залиш
Кілька
символів ніжних, п’янких поцілунків,
Про
які пам’ятав пожовтілий спориш».
Заховав
у шухляді твої валентинки,
Два
десятки дрібниць, що вартують життя,
А
мільйони дурниць, необдуманих вчинків
Шлють
відлуння страждань нам щоночі здаля.
Я
повік бережу всі оті сувеніри,
Мов
уламки любові, шматочки тепла,
І
крізь дні та роки не втрачатиму віри,
Що
мої сувеніри ти теж зберегла.
|