Промінь світанку

Одразу з ночі в’ється сонце

Душі вітання у долоні пронесе

Тебе, можливо, ще вона тривожить

Та все ж не скаже про своє

У відчайдушнім спогаді сумління

Усе згадає зачарована земля

Куди поділись посмішки нетлінні

У просторі безкарного життя?

Подумай тихо-тихо зранку

Думки в польоті ти спини

Для чого подих на світанку

Серед земної мерзлоти?

Не раз ще стріне роздоріжжя

І розпач стре усе до каяття

Твій погляд…коливається надія

Пробач та бережи серця…

Хтось поглядом тебе цілує

Плекає, щохвилини стереже

І доля все чимдужче крутить

Та він очей не відведе…

Вже прожито чимало снів

Чужих, холодних, невідомих

Так важко. Так бракує слів

Спасибі небу, я тебе зустрів!!!

Прокинувся…напомацки лечу

І не одразу все збагну…

Та ноти вічного кохання

Гукають промінь. Йде світання