Я її розбуджу несподівано зараз,
Коли зникла нічної пітьми каламуть.
Обцілую вуста спраглі сонечком ярим
І торкнуся грудей свіжим вітром, мабуть.
Я на неї впаду березневим світанням,
Додивитися сни застарілі не дам.
Поступово - єдиним два дихання стануть,
Щоб ніколи уже не розстатися нам…
17.03.12
| 
у Вас 
0
Дуже сподобалось! 
