ПОСЛАНЦІ

для  Вічності
усі  ми  –
посланцІ…

Її  солдати.

Богиня-Мати!

і  генералів
серед  нас  нема.

Вона  сама
на  власний  розсуд
знає  обирати,
кому  –  визнання  і  палати,
кому  вигнання  і  хрести…
кому,  як  виняток,
безсмертя  дарувати,
кому  почесно
в  забуття  лягати…

і  я,  і  ти  –
амбітний  
і  маститий  друже  мій,
всі  шанси  маємо  
рядочком  полягти
у  поетичний
теплий  перегній…

отак  примножити  
і  зберегти
трудом  душі  набуте  –
удОбрити,
і  розрівняти  путь,
для  тих,  
що  наглядці  за  нами
вперто  йдуть


Богиня-Мати…

Їй  нікуди
і  ні  до  чого  поспішати:
віками  буде  споглядати  
і  наслухАти,  
роздумувати,
мислити,  шукати.

чекати…
 
з  реторт  у  колби  
щось  переливати  –
на  смак  і  дотик  
аналізувати.
щось  віднімати,
інше  додавати  –
синтезувати…

щось  протилежне  
з  виключним!
рішить  змішати…
складе  з  антонімів  –
синонімічний  ряд!
і  врешті  решт
отримає
потрібний  результат…

а  ми:
віки  й  віки  –
у  ґрунт,  
в  поживний  шар,  
у  поетичний  перегній…
щоб  мав  куди  
посіятись,  
зійти  
і  вирости,
і  Світлом  забуяти  –
наш  
ГЕНІЙ…


у  Вічності
критерії  
свої.
ми  –  промінці,
ми  –  посланці,
ми!  –  соколи  і  горобці!
наші  амбіці-ї  –
матеріал
піддослідний
Її...

26.04.2012