Свічка Палахкотіла свічка на столі. Вбирали очі полум"я безодні, Але вогні її були холодні, Палахкотіла свічка на столі. Горіла тихо,рівно,без вагань Не знала смутку,болю,перевтоми, Не розуміла гостроти питань, І подих затамований любові... Вся віддавалася,до дна. Бог зна кому. Не мала клопоту,його і не хотіла. Лише палила тихо своє тіло, Породжуючи зреченням вогонь Їй було байдуже до всього навкруги: Душевна рівність-головна чеснота. Чи дощ іде,чи надворі метуть сніги, Горіти-ось і вся її робота. «Дано» лише, «Доведення» нема Тамую подих і чекаю лиха -Зажди!Не йди ще,тиха!Зачекай! Я не сказала все,чого хотіла! Ти на землі ще не знайшла свій плай. І феніксом у небо не злетіла. Згориш...Залишивши по собі лише віск. Мякий,поступливий... Дурна розрада.Справді. Я чемно наступлю коту на хвіст. І покажу язик дурепі-правді.
Несподіване завершення котячим хвостом, щось у цьому є. Багато цікавих думок, Ростиславо, лиш часом стрибає ритм і розмір, передивись, воно цього вартує.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
