Любімось, браття, бо ми всі рідні! Хоч навіть різні, хоч неподібні… Та є у кожнім одна частинка Маленька й чиста, немов дитинка. У ній вирує свята потреба Злітати іскрою у купол Неба, Крильми здійматись за синій обрій, Лишивши спогад хвилині добрій. Даруймо світу, даруймо Богу! Слова привітні, йдучи в дорогу, Бо нас чекають шляхи незнані В Святих теренах, як в океані…
"Поки сонце... Поки зорі... Поки білий світ- Чи то в радості, Чи в горі, Ви любіть, Любіть!" В Линовицький Цей вірш з вашим об"єднаний своєю метою.Гарний і потрібний ваш вірш, бо несе добро.
У ній вирує свята потреба Злітати іскрою аж до Неба, ( в цьому рядку зверніть увагу на наголоси, кома - зайва) Здіймати погляд за синій обрій, Лишивши спогагад хвилині добрій... Зримувати легко, важко, на жаль, зрозуміти...
Здається все зрозуміло, щиро і світло. ".. лишивши спогад хвилині добрій" тобто памятати хороше, берегти його як безцінний скарб, розумію як це важливо...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
