В*ЯЗНІ МОРАЛІ

В полоні вже листочки всі опалі,

Вони – лише заручники зими,

А ми з тобою в’язнями моралі

В тюрмі законів вчора полягли.

Ми сяяти іконами не хочем,

Та совість забирає у полон,

Сьогодні знову скоїли ми злочин,

Немов для нас немає заборон.

Все дуже просто – стукає як двадцять

Здається, волі мов немає меж,

Та душу вбити нам повік не вдасться,

Безсоння вкотре. Як тут вже заснеш…

Спокуси змій не раз повиє тіло,

Солодшим заборонений є плід,

Вночі сьогодні стало зрозуміло –

Робити дещо все-таки не слід.

І кожен день свята небесна варта

Оберігає людяність від зла,

Дилема: що потрібно, що не варто,

Мов перший сніг, непрохано прийшла.

Довкола грудень стріхи замітає,

Ми знаємо – це точно неспроста,

Я вірю в нас. Ми досягнемо Раю,

Життя почавши з чистого листа.