Коли опинишся просто неба,
І дах відсутній не захистить
Ані не від крапель дощу,
Ані від кришталиків снігу,
Ані від падіння метеоритів.
Тоді із світом пілступним
Залишишся сам на сам.
***,
Коли опинишся на самоті
Чи у в’язниці, чи у пустелі,
Чи в гомінкому юрбищі,
Чужому твоїй душі,
Тоді лиш у себе питай,
Як тобі далі жити.
***
Коли опинишся серед думок,
Що тобі допікають
І вдень, і вночі,
Здираючи шкуру
З серця живого,
Розтрощуючи душу
Твою на шматки,
Тоді зголоднілих псів відшукай,
І все їм відразу віддай на с’єдіння.
***
А що ж я робитиму далі,
Як стануться ці лихоліття?
Та зовсім нічого,
А просто житиму,
Від народження
І до смерті.
Просто неба,
На самоті,
Серед думок,
Пекельних і невідступних,
Як і всі інші живуть,
У білому світі.
Червень 2013
|