ПРИРЕЧЕНІ НА СМЕРТЬ

     Приречені на смерть... Тому й звемось ми: смертні,

     Що кожного із нас чекає цяя мить.

     У жорнах часу мелемось, мов зерна.

     Жорстокий час - і жорна не спинить.

     Тюрма без стін, мов нескінчений потяг,

     Як не у ньому, то тебе нема.

     Усі мовчать, та всі міркують потай:

     А може смерті справжньої нема.

     Є інший світ, яскравий і блискучий,

­­­     Не те, що наш земний кривавий світ.

     Я випадково - я лише попутчик,

     Смерть тільки вихід - сумувать неслід.

     Чи так, чи ні, а потяг - далі, далі.

     Сьогодні тиша - завтра круговерть.

     Яка різниця, хто і як гадає?

­­­     Ми всі живі - приречені на смерть.

  .  1989