Невблаганно йде час епохальних вітрів…
Десь чекають на нас перехрестя світів.
( Чумак Катерина)
*****
Епохальні вітри дмуть щосили крізь нас, наші душі - в надрив, наші вади - баласт. Гріх людської пихи душу тягне до дна, на розпутті шляхів заблукала вона. Люд віками живе між незгоди та скрут, його серце живе їсть ненависті спрут. Голос правди затих вже давно на вустах, розпинають святих на облуди хрестах. І нема каяття за накоєне зло, пошматований стяг долі в'яжем вузлом. Хоч зневіри дощі нас заманюють в вир, на скрижалях душі закарбовано - "вір!" Закарбовано там - "будь Людиною, будь, йди слідами Христа, воскреси власну суть. Зазирни в далечінь, одинока Душе - повертається Син для вселенських прощень!"
| 
у Вас 
0
!
