|
«..Край
білого собору, залізна огорожа
А там жебрак
старенький, сидить і в дощ і в сніг
Він каже
перехожим, допоможіть вам Боже
Подайте люди
добрі копієчку на хліб.»
Із пісні Іво
Бобула Все золото світу...
Для себе я не хочу, й копійки від вас брати
Усе перетерпів би, але болить душа
За діток що бідують, не можуть заробляти
На хліб не вистачає, немає ні гроша
Пройшов паночок статний, на мить лиш зупинився:
«Не плач жебраче милий, а руки проостягни
Не та в тебе одежа, чому ж ти так схилився
Не вмієж ти просити, нудьгу перш віджени.»
Ішла красива жінка , повз бідного старого:
«Навіщо ж ви тут тату, даремно сидите
Бажаю вам я щастя, здоровя ще міцного
Хай пенсія поможе, якось проживете».
Два хлопчики гуляли, підбігли до собору
А потім пострибали, ганяти у футбол:
«Стоїть він на морозі, бо має душу хвору
Йому поможе краще, бабусин валідол».
Минали так години, тремтіли бідні руки
Аж ось йому на зустріч, жебрак ішов сумний:
«Поглянь на мене друже, які я маю муки
І порівняй з своїми, не будь же ж тидурний».
Від слів чомусь не стало, ні на монету більше
Та все ж увага гріла, старого жебрака
Але чомусь на серці, ставало тільки гірше
Від того, що байдужі, МИНАЛИ БІДНЯКА!!!!!!
| 
у Вас 
2
