Вже ніч... Година треття... А я не сплю... Не їм, не п'ю... Я думаю... Я думаю... Й кажу: Що знову??? Так знову! Мій стан... А що мій стан? Мій стан не сну. Чому? Коли вже я засну? Не час і не пора... Ой що ж говорю я... На дворі ж не весна! Це літо весела пора! Ага весела! Тільки не для мене. Я цей весь час сумую... А чому!?? Та й сам не знаю я чому... За ким? Нема за ким! За чим? Нема за чим! А може хтось за мною це сумує? Хаха, розмріявся! Добре, що це ніхто не чує! Сумує? За тобою? Хто? Кому потрібен ти? Скажи мені швидко! Я не скажу, бо пізня вже пора! А ця розмова із собою є пуста...
Я розумію сам, що це дурня, І місяць світить, а на дворі темнота. Ця темнота, як те життя. Хтось як місяць світить, але тебе там нема. А якщо є, то сенсу в тому нема.
Мені сподобалось, бо не раз була у такому стані, але якось із закінченням не дуже погоджуюсь, та кожен бачить по - своєму.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
