Не зачіпай журливого всевладдя...

Не зачіпа́й журли́вого всевла́ддя,

Що ви́зріло в обі́ймах мокроти́,  

Коли́ кроку́є се́рце від безла́ддя

У я́блучні розли́ви доброти́.

Пожухли в полі полинові хвилі,  

Колише вітер безнадій журбу.

Минуло літо, досягнувши цілі,

Зачала ж нині осінь ворожбу.

Загас вогонь серпневого буяння,

Розта́нули наді́ї, душ надло́м.

Тужлива пісня журавлів остання

Усе при́спить й розта́не за село́м.

І тільки вечір cпеленає думи,

Жури́ розкри́лля тихо обгорну́...

Не зачіпай її пожовклі струни, -

Я пі́сню лі́та в сни нам заверну́.