|
Натягнуті нитки проміння небес
в мені вишивають ікони хрестами,
знамення лишають
стьожками-пластами
Софії і римських забутих адрес.
Знаме́ння, хрести і пе́рстів
нерозлучність…
Тремтять на колінах у світлі та
блу́ді,
змивають з душі інкарнації
бу́дніх,
спихаючи в храми приховану
штучність.
Складаю свої терикони словес,
і їх, мов руду, відділяю у
простір,
і дум концентрат я виводжу на
розстріл,
щоби віднайти: «Він для чого
воскрес?»
| 
та
у Вас 
0
