*** рани на вустах? ні, вони в душі, де падуть дощі в спориші, де поміж калюж вже не видно руж, лиш туман довкруж і сльота не спинити крик не зцілити стигм коли серцем звик до облуд вічно на межі гострить хтось ножі хоч слова-вужі ждуть свій суд зранена душа вмита у дощах хрест свій на плечах пронесе переродить ніч в одкровення свіч і у світлі віч вгледить Сенс
озирнись довкруж поміж дивних руж досі в'ється вуж наших бід досить марних жертв з піднебесних сфер руки розпростер Хтось тобі
криками безсиль відсудом свій біль перероджуй цвіль в небо-синь запалає день віршів-одкровень кров'ю з наших вен... Час Прозрінь
зранена душа вмита у дощах хрест свій на плечах пронесе переродить ніч в одкровення свіч і у світлі віч вгледить Сенс-сильно.Гарний ритм. Як удари батога.Або удари самої долі.
"запалає день віршів-одкровень кров'ю з наших вен... Час Прозрінь! ОХ, як хочеться вірити в ці Ваші пророчі слова, що звучать гучними дзвонами в душах читаючих.
Дякую, люба пані Катерино! Хоча я й не впевнена, що так думають усі тут читаючі...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
Дай Боже, прозріти нарешті і не покритися цвіллю. 
