Я лежав на вікні, на стіну сперши свій голос, У диму табака розчинились думки… Я хотів дивитись мертвим оком на когось, Мене упоїли хмелем роки… Захотілось піднятись, знайшов навіть сили, Та у прірву слів проваливсь… Ті слова, мов повії, навкруги вполонили Та іще біль нагодивсь… Кожне кричить написати про нього, Хочу помогти їм усім… Але як же словами описувать слово? Своє я перо від сорому з’їм… Останній акорд – і лезом по венах, Секунди у пекло течуть… Аж прокинувся я – на волі теренах Боже не дай вам заснуть…
Ого, Олексіє, якщо Ви під час реєстрації вказали правду на дату свого народження, то Ви молодець, скажу! Для таких літ і ось такий рядок: "Мене упоїли хмелем роки…" та і в цілому... Поставлю відмінно...
заклопотані рядки читанням себе самих де багато змісту для різних думок
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
