О, Боже, дай нам розуміння
Твого великого терпіння,
Твоєї щирої любови,
Не потребуючої змови!
Бо ми, як нерозумні діти,
Не знаємо брехню де діти,
І славимо її дороги…
Збиваємо об неї ноги,
Та кинути її не в змозі
І ті, що в Бозі, і не в Бозі…
Чомусь усі бояться правди,
Немовби світової зради.
І тим своїм нерозумінням
Заплутують шляхи прозріння,
Яким би вже пора пробитись,
І на світ Божий подивитись.
Як чорна буйствує «цариця»,
Як стогне матінка – Землиця,
Окутана нестерпним болем,
Кульгає Всесвітом, мов полем,
В надії скорого прозріння…
О, Боже, дай нам розуміння!...
Героям слава! Дай Боже, щоб все склалося якнайкраще...Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
