Сьогодні я впустила тишу
До себе в дім.
Надовго ще її залишу
Як гостю в нім.
Знайомі з нею, пам’ятаю,
Ми вже давно.
Та гнала тінь її безкраю
Через вікно.
Здавалось, бути ворогами
Нам назавжди,
Бо йшла вона у дім ночами,
Як знак біди,
Вплітала біль у вечір-спогад,
Крик самоти…
Не промовляв ні спів, ні погляд
Мені: «Прости…»
Сміялась зорями із неба:
«Ти знов сумна.
Горять бажання не для тебе,
Бо ти – одна…»
Та плинув час. Змінили русла
Річки думок.
В дім, як друг, ця тиша згусла
Зробила крок.
Накрию стіл. Дістану вірші:
«Будь, як своя».
За цей візит самотній тиші
Так вдячна я.
ДУже приємний споглядальний вірш , можна сказати вірш - ЧАРУЮЧОЇ ТИШІ - на самоті краще переосмислювати деякі речі , як би і хто б в нас був приємним , та хочеться побути на самоті , передатися певним почуттям і враженням , відчути тишу і зрозуміти вічність ! Гарно , дякую за відчуття тиші !
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Заспокоїлася... 
За все дякую!!! 
Такі слова чую вперше від людини, яка розуміється на віршах...
