Тягар життєвий гне донизу Не від легкої в'язки хмизу, А від години міркування, Переживань, війни страждання… Тонкими вляжеться пластами Впереміжку межи хрестами, Від чого тіло завмирає Й нестерпним болем серце крає… Нема спасіння нам від нього, Судді третейського, людського, Що гне гранітом всіх додолу, Показуючи правду голу, Давно поблякнувших прикрас, Що так в житті манили нас… Піднявши, очі втоми, вгору, Ми вторим ангельському хору І, несучи до Бога звіт, Розбити просимо граніт.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
