Пробач мені, світе, ці сльози сумні,
Пробач за цей розпач і крики душі,
В середині щось на шматки розрива,
А ззовні усмішка і я не сумна. Хто спробує в душу мені зазирнути?
Хто вгледить в усмішці невинну журбу?
Єдину хвилинку поруч побуде,
Розвіє мій сум і залишить одну. О, світе, чому ти жорстокий?
Чому не смієшся ти в очі журбі?
Чому не розвієш ти смутку і в ночі
Ти не засяєш, як в небі зірки?
| 
у Вас 
0
