В лесу осеннем старик влюбился в любезнь природы, её черты. На коленях сидя он молился, забыв несбывшиеся мечты. Вздымая листья и кружа щекотно ветер дул в лицо. Старик молился не спеша, в себе держал гармонии кольцо. С верхушек ёлок, неба высоты, лес слышал только пенье птицы. Старик затих, - для этой красоты не надо слов, зачем молится?
Умолкла птичка, роль свою сыграв, Пропало солнце - все вокруг устало. Поднялся ветер, бурю вмиг позвав. У радуги цветов сияния не стало . Картина жизни - уже всего эскиз. Не та уж осень, исказился её лик: "Теперь затеяла я свой каприз! Большое спасибо тебе старик!"
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
