І під вінцем, і без вінця Немає дурості кінця. Цвіте собі, як маків цвіт… Заполонила всенький світ… Забила правду у куток, Поміж неправди і пліток, І вийти звідти правді - зась, Бо на Землі панує Князь… Мамона вершить тут діла В огонь, швиряючи тіла. Мотуззя звалює із душ, А правді й клаптика – не руш.
Глибоко і проникливо мислите...Є над чим думати...А коли це поєднане з майстерністю- це поезія! Зворушений.Очікую на своїх світлинах.Дуже цікава Ваша думка щодо "Він на гібридній був війні" Пломінь.
Коротко і точно. А що та дурість без кінця, то щоби пересвідчитися, хто мав добрих друзів у Росії, хай спробує поспілкуватися з ними зараз. Є таке поняття, як суспільна шизофренія. І їй, на жаль, немає ради, окрім як суспільне прозріння. Тільки коли воно настане, ось у чому питання. Дякую, пані Катерино, за вірш і спровоковані ним роздуми.
Це Ви точно підмітили, але мене не стільки хвилюють російські шизофреніки, як наші доморощені. А заокеанські?...можна видержати, щоб мати своїх спостерігачів, і вимагати доказів присутності російської армії і зброї. Дякую за візит!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
