Не розумію часто я себе: То я весь світ люблю, І хочу, щоб усі були щасливі, А то півсвіту я ненавиджу, і все Хотіла б в прірву кинути бурхливу. Я протиріччями знесилина зовсім, Не хочу в один бік дивитись, як усі. То хочу золота й смарагдів знов і знов Й по килиму з квіток ходити, А то блаженною, з стопами, збитими у кров, На паперті під церквою сидіти. Я протиріччами знесилена зовсім, Не хочу в один бік дивитись, як усі. Не розумію часто я себе ...
То просто є проблема як і у кожного з нас - тіло хоче розваг і мирського життя, а душа - стояти у Церкві і молитися Богу. На жаль, як це буває часто, перемагає мир... Для того, щоби побороти мирське існують паломницькі поїздки до великих святинь нашої віри. Їдьте, якщо є кошти і час. За твір - відмінно, бо сам завжди у боротьбі....
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
5 балів