Ламаю вуглик чорний у руках…
Ламаю вуглик чорний у руках… Він кришиться - чорніють руки, Тріщить вогонь в сухих гілках, А у очах печаль та дика туга… Життя таке далеке й невідоме, Неначе то чуже, а не моє… Ламаю вуглик. Гарно так довкола! Лиш я брудна, а серце злоба рве. Всі чистими бажають бути І гарними, неначе уві сні, Печалі та тривоги хочуть позабути Й співати тільки радісні пісні. А як потрібно чорне щось зробити, А як потрібно закатати рукава - Ярмо обов’язків гірких на себе вдіти, То всі ховаються й шукають лівого – «козла!» Ніхто не хоче забруднитись Й зізнатися у власних помилках, Бо можна ж Богу помолитись Й сказати: «Я вже чиста, вже свята!» Я ж не боюсь - і в цім моя провина! Як треба руки власні радо забрудню, Бо це огидно з чорною душею жити Й міняти гірку правду на смачну брехню! Прокиньтесь люди! Подивіться в себе! Ви забруднили душу та свої думки! Нехай у вас ще чисті й білі руки, Але з середини уже ви прогнили! Ми всі забруднені цим світом, Ніхто святим і чистим не помре! То краще знати це, і чесно жити, Ніж кожен раз «вибілювать» себе! 29.09.2014
Додав: Північна (22.05.2015)
| Автор: © Пазиченко Світлана
Розміщено на сторінці : Філософам , Пазиченко Світлана
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1721 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.