Гарні роздуми.Якщо поглянути з точки зору одної людини, то вічності немає, вона зникає разом із смертю.А якщо з точки зору Всесвіту, то що є людина і її смерть? Піщинка знесена космічним вітром Всесвіту, отже вічність є.
Відносність - чи й не основний постулат світобудови. Вічність одночасно і є, і немає - все залежить від точки зору і місця перебування спостерігача. Ви дуже точно вловили суть твору.
. Все залежить від людини, від його бажання бачити чи не бачити себе часткою Божественного СВІТЛА! "… на основе понимания тонких процессов материи человек откроет двери в Вечность, во Вселенную и поймёт, наконец, Моё Мироустройство и Каноны Миров, по которому все Миры – и на микроуровне , и на макроуровне – идентичны и подобны.ПОКОЙ ВЕЧНОГО ДВИЖЕНИЯ расшифровывается, как ПОСТОЯНСТВО ВЕЧНОЙ ЭВОЛЮЦИИ, в которой не может быть даже намёка на приостановку этого ВЕЧНОГО ПРОЦЕССА!"
Все правильно, пані Катерино. Світ нескінченний, себто, вічний. І в той же час він складається з нескінченного ряду смертних світів, що переростають через власну смерть в інші. Людська душа - чи й не один з тих самих світів. У крайньому випадку я так думаю, бо повної істини нині не дано нам знати навіть приблизно.
Вічність, пані Ірино, напевно, і є нескінченний ряд народжень і смертей. Вічність складається з кінечності всього. Отаку маю парадоксальну думку. А ще відносність усього. Що наше життя в масштабах Всесвіту - мільйонна доля секунди, а що наше життя на фоні життя амеби - вічність.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
