Єднаймося, люди, любімося, люди! Пошана Господня до віку нам буде, І доля всміхнеться до нас звідусюди. Країна на повні вдихатиме груди. Відкиньмо досади. Хай, щастя заради, Під стягом возз’єднання стануть монади Докупи, з’єднавшись у сильні громади, Опорою ставши центральної влади. Ми зможемо разом усе подолати, І щастя велике у дружбі пізнати, Бо спільно здолаєм і зло, і гармати, І величі «брата» міфічні догмати. Щоби розквітала, моя Україна, Щоб рани злічила остання руїна, І миром пишалася вільна Країна, Найкраща у світі – моя Батьківщина.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
