**
На що нам сірим сподіватись?
Тремтить сердечко мов луска
В думках колись лунала святість
Наразі ж стогін жебрака
Всі однакові серед полю
Стояли в темряві життя
І кожен з нас пішов по долю
Натхненно хтось, хтось навмання…
І заблукав шляхом химерним –
Не всіх стежина возвела
З добутком той пристав мізерним
Той віз тягнув, кого ж, як цапа, доля зла
Комусь покора – рідна матір
І мовчки суне до гілля
А цей тримав відважно прапор
Та не вдавався за сліпця
Куди йдемо у цьому світі:
Як гість прискіпливий, чи в каяття?
Щось споживати, щось плодити,
Чи квіткою розквітнути серед листя?
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1229 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
