Там, де прокислий дощ
Котиться по землі,
І проростає хвощ
Первісними лісами,
Гордая височінь
Стелиться по імлі,
Міряє далечінь
Фосфорними вогнями.
Де серед злитих зим
Щілини не знайти,
Де сивокосий дим
Заполонив узбіччя,
Прагнемо між людей
Ми себе віднайти,
Вийшовши із сіней
Прямо у потойбіччя.
Там, де цвіте будяк
Запахом орхідей,
Міряє кожен знак
Місяць у світлі тіней,
Знаючи, звідки ми,
Тисячами ідей,
Їдемо все ж саньми
В перше весняне сію.
Де між м’яких ожин
Синім орлом зима,
Перевертає джин
Світоча перехрестя,
Раптом узрію синь,
Котра глуха й німа,
Кличе – ти не покинь
Нашого сну безчестя.
Де в почорнілу ніч
Падає вітром шквал
І заганяє в сніг
Зламок уявлень світу,
Я обіпрусь на дим
І підніму обвал,
Щоб повернути з ним
До словоблудь піїту.
Де виростає слів
Сонний гіркий туман,
Де почорнілих вдів
Лине розпука болем,
Істина є одна,
Віримо ми в обман,
Що принесе весна
Щастя майбутнім полем.
Бо в стернових полях
Осінь гніздиться вік,
А у старих у днях
Вічно гуляє вчора,
Завтра прийде завжди,
Тільки в нім з року в рік
Старість плете сліди
В будь-яку нашу пору.
Де відцвітає світ
Вічністю до кінця,
Де натягнув хтось дріт
Наших надій на краще,
Стелиться полином
З плюсклого гаманця
Бите хмільним вином
Наше життя пропаще.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
karas: А я не дивуюся нічому в світі , якщо я своєму працедавцю не скажу що в мене погані інструменти на роботі , і ми , які це знають , не будемо відстоювати на своєму місці , то і так далі буде . В моєму к
та
у Вас 
0
