Безсилі та далекі зорі
Маленькими народжуються зорі,
Людськими мріями запалені вони,
Краплини всесвіту вливаються у долі,
Зароди чого? Вищої мети?
Чи впала зірка, чи згоріла, зчахла?
Де часоплину нашому кінець?
Ми граємо жахливу гру – не варто
Коли ти бачиш тільки силует
Погаслої знедоленої зірки,
Пораненої мешканки сузірь,
Нам вирватись до космосу непросто,
А їй чи легко кинути свій дім?
Не забираймо в себе найдорожче,
Повіривши у мудрість з висоти,
Одну пораду стерпіти ще можна,
А що коли світ мислить навпаки?
Примарились невігласні тортури,
Води, що ллється, правильні шляхи?
Та ми занадто віримо в надсили
Маленької самотньої зорі.
Нам хочеться відчути неба захист
Від задушевних потягів туги,
Що пасажирами навіюють страждання,
У паралельні й істинні світи.
Не варто кривдити нар`ечене світило
А треба мати у житті своє,
Не всі сузір’я нині старожили,
Хоч й істинну ніхто вже не знайде!
Додав: Alokum (28.05.2016)
| Автор: © Микола Бурдюх
Розміщено на сторінці : Філософам , Бурдюх Микола
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2105 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): #no_expressions
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА