В позі лотоса з точки «g» зрю жіноче начало Гамлета. Але то лиш фантом на межі і потуга його знетямлена. Боже, вже йому і не буть між бутиками і аренами. Бо настала чужа майбуть з незникомими суверенами. Він ховає за батька тінь часу матрицю зсіромашену. І гукає у самотінь, наче душу, свою шавасану.
Дійсно філософський вірш, п. Олександре, бо все життя Гамлета у цій п'єсі - це широкий спектр емоцій, як позитивний так і негативних. В ньому маса внутрішніх протиріч, як глобальних так і філософських зі зміною точок зору. Мені найкраще подобається цей образ у виконанні Смоктуновського.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
