* * *
Киньте вайбери вздовж гранат.
Не вівчарки шматують душу.
На вечірній свій променад
Утікати від страти мушу.
Свічі спалено до жаги.
Піаніно нервово диха.
Нам як воля – то по загин.
А як доля – то щоб з-під стріхи.
Хоч віки нам недодають
Ані гучності, ані треби,
Та в останнім твоїм бою
Буде миром гірчити небо.
| 
у Вас