дyдай 'му сили,
можи, 'му мине,
і злості заздрусти
рустанут сірим сьнігом,
припадок диміурґа прумине,
нищирісьть змиїся дурщем,
і лишися всьо п'єкни і красиви,
а, фсьо паршиви, зніми, як мичем
мурозу сизуго, шу цінит фсьо уднако,
і фпади пирид твої вочі знаком,
шу ти є надлюдина, напів-ґіґант
і напів-ґеній, биз ніяких ґанчів,
і, хоть ти ривнував і ванчив,
али тубі - нима рівні,
бу твуї діяня - дивні'.
Іван Петришин
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
